В М І Н Н Я В И К О Р И С Т О В У В А Т И
І Г Р О В І Ф О Р М И
« Гра - це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра - це іскра , яка запалює вогник допитливості і цікавості » .
( В. О Сухомлинський )
В сучасній школі виникає насущна потреба у розширенні методичного потенціалу в активних формах навчання, до яких відносяться ігрові технології.
Ігрові технології є складовою частиною педагогічних технологій, однією з унікальних форм навчання, яка дозволяє зробити цікавою і захоплюючою не тільки роботу учнів на творчо – пошуковому рівні, але і буденні кроки по вивченню навчальних предметів. Цікавість умовного світу гри робить життя позитивно емоційно забарвленим, а емоційність ігрового дійства активізує всі психологічні процеси і функції дитини. Інший позитивний бік гри є те, що вона сприяє використанню знань у новій ситуації, тобто, засвоюваний навчальний матеріал проходить через своєрідну практику, вносить різноманітність і зацікавленість у навчальний процес.
Рівень навчання і виховання в школі значною мірою визначається тим, наскільки педагогічний процес орієнтований на психологію вікового та індивідуального розвитку дитини. Це передбачає психолого-педагогічне вивчення школярів протягом всього періоду навчання з метою виявлення індивідуальних варіантів розвитку, творчих здібностей кожної дитини, зміцнення його власної позитивної активності, розкриття неповторності особистості, своєчасної допомоги при відставанні в навчанні. Особливо важливо це в молодших класах школи, коли тільки починається цілеспрямоване навчання людини, коли навчання стає провідною діяльністю, в лоні якої формуються психічні властивості і якості дитини.
Ігрові технології є однією з унікальних форм навчання, яка дозволяє зробити цікавими і захоплюючими не тільки роботу учнів на творчо-пошуковому рівні, але й буденні кроки з вивчення української мови. Цікавість умовного світу гри робить позитивною, емоційно забарвленою монотонну діяльність із запам'ятовування, повторення, закріплення чи засвоєння інформації, а емоційність ігрового дійства активізує всі психічні процеси і функції дитини.
Іншою позитивною стороною гри є те, що вона сприяє використанню знань у новій ситуації, таким чином,вивчений учнями матеріал проходить через своєрідну практику, вносить різноманітність і інтерес у навчальний процес.
Актуальність гри в даний час підвищується і через перенасиченість сучасного школяра інформацією. У всьому світі, і в Україні в тому числі, незмірно розширюється предметно-інформаційне середовище. Телебачення, відео, радіо, комп'ютер, інтернетмережі останнім часом виливають на учнів величезний обсяг інформації. Актуальним завданням школи стає розвиток самостійної оцінки та відбору одержуваної інформації. Однією з форм навчання, що розвиває подібні вміння, є дидактична гра, що сприяє практичному використанню знань, отриманих на уроці і в позаурочний час.
Гра - це природна для дитини і гуманна форма навчання. Навчаючи за допомогою гри, ми вчимо дітей не так, як нам, дорослим, зручно дати навчальний матеріал, а як дітям зручно і природно його взяти.
Вивчення нового матеріалу на уроках української мови диктує доцільність використання ігрових технологій, що сприяють активізації пізнавальної діяльності учнів і приводять до більш осмисленого засвоєння знань. Застосування ігор підвищить міцність і якість засвоєння знань учнів, якщо ігри відбираються і конструюються у відповідності до змісту досліджуваної теми, з цілями і завданнями уроків; використовуються в поєднанні з іншими формами, методами і прийомами, ефективними при вивченні нового матеріалу; чітко організовуються; відповідають інтересам і пізнавальним можливостям учнів.
В житті дитини гра виконує такі найважливіші функції:
ü розважальну (основна функція гри - розважити, доставити задоволення, надихнути, розбудити інтерес);
ü комунікативну: освоєння діалектики спілкування;
ü самореалізації в грі;
ü терапевтичну: подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності;
ü діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;
ü корекційну: внесення позитивних змін в структуру особистісних показників;
ü міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціо-культурних цінностей;
ü соціалізації: включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського гуртожитку.
Місце і роль ігрової технології в навчальному процесі, поєднання елементів гри та навчання багато в чому залежать від розуміння учителем функцій і класифікації педагогічних ігор. Г. К. Селевко пропонує класифікувати дидактичні ігри за декількома принципами:
1. За видом діяльності:
ü фізичні (рухові),
ü інтелектуальні (розумові),
ü трудові,
ü соціальні
ü психологічні.
2. За характером педагогічного процесу:
ü Навчальні, тренувальні, контролюючі, узагальнюючі;
ü Пізнавальні, виховні, розвиваючі;
ü Репродуктивні, продуктивні, творчі;
ü Комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні та інші.
3. За характером ігрової методики:
ü предметні,
ü сюжетні,
ü рольові,
ü ділові,
ü імітаційні,
ü ігри-драматизації.
5. За ігровим середовищем:
ü ігри з предметами і без них,
ü настільні,
ü кімнатні,
ü вуличні,
ü на місцевості,
ü комп'ютерні
ü з ТСО,
ü з різними засобами пересування.
Застосування ігрових технологій на уроках в початкових класах є необхідним, так як цінність гри в психолого – педагогічному контексті очевидна. При умові адекватного відношення вчителя до дидактичної гри і розумного використання її потужного психолого – педагогічного потенціалу, гра стає тим оптимальним інструментом, який комплексно забезпечує :
- Успішність адаптації дитини у новій ситуації розвитку;
- Розвиток молодшого школяра як суб`єкта власної діяльності та поведінки,його ефективну соціалізацію;
- Збереження та закріплення його морального, психічного і фізичного здоров`я.
У розвиваючих іграх, в цьому полягає їх головна особливість, вдалося об'єднати один з основних принципів навчання – від простого до складного, з дуже важливим принципом творчої діяльності – самостійно за здібностями, коли дитина може піднятися до вершини своїх можливостей.
Для молодшого шкільного віку характерні яскравість і безпосередність сприйняття, легкість входження в образи. Діти легко втягуються в будь-яку діяльність, особливо в ігрову. Вони самостійно організовуються в групову гру.
Результативність дидактичних ігор залежить, по-перше, від систематичного їх використання, по-друге, від цілеспрямованості програми ігор у поєднанні із звичайними дидактичними вправами.
Ігрова технологія будується як цілісне утворення, яке охоплює певну частину навчального процесу та об'єднане загальним змістом, сюжетом, персонажем. При цьому ігровий сюжет розвивається паралельно основному змісту навчання, допомагає активізувати навчальний процес, засвоювати ряд навчальних елементів. Складання ігрових технологій з окремих ігор і елементів – турбота кожного вчителя початкової школи.
Вивчений в процесі ігрової діяльності матеріал забувається учнями у меншій мірі і повільніше, ніж матеріал, при вивченні якого гра не використовувалася. Це пояснюється, перш за все, тим, що в грі органічно поєднується цікавість, що робить процес пізнання доступним і захоплюючим для школярів, і діяльність, завдяки участі якої в процесі навчання, засвоєння знань стає більш якісним і міцним.
« Дитина не втомлюється від діяльності, яка відповідає її функціональним життєвим потребам» С. Френе
Підвищення ефективності навчального процесу обумовлено, головним чином, удосконаленням методики навчання ( навчає добре той, хто вчить зрозуміло ), формуванням і підтримкою у молодших школярів сталої зацікавленості до навчання. Одна з причин втрати цієї зацікавленості – недосконалість методів і форм навчання, недостатнє стимулювання навчальної праці молодших школярів.
У дітей молодшого шкільного віку ведучим видом діяльності є гра. Психологи відмічають, що школа відводить дуже мало місця грі, відразу нав`язуючи дитині підхід до будь – якої діяльності методами дорослої людини. Перехід від гри до серйозних занять занадто різкий, між вільною грою і регламентованими заняттями утворюється нічим не заповнений розрив. Гра повинна стати важливим компонентом діяльності молодших школярів. Спостереження показують, що в навчальному процесі ігри використовуються все частіше. Причиною цього слід вважати не тільки більш ранній початок навчання, але й пошуки шляхів активізації діяльності учнів, підсилення їх самостійності. Але буває, що гра проводиться безсистемно, без врахування вікових особливостей учнів і ситуації, яка склалася на уроці, без поступового ускладнення ігрової діяльності. Нерідко ігри використовуються лише для зняття втоми, часто носять розважальний характер.
Таке використання ігор знижує пізнавальну спрямованість навчання , приводить до підміни серйозної навчальної праці пустотливими забавами.
На думку К. Д. Ушинського, зробити серйозне заняття для дитини цікавим –ось завдання першопочаткового навчання.
Гра повинна бути не просто цікавою, а органічно поєднуватися з серйозною, напруженою працею, не відволікати від навчання, а сприяти інтенсифікації розумової діяльності. У зв`язку з цим ігри повинні задовольняти такі вимоги :
- Відповідати темі і меті уроку.
- Забезпечувати поглиблення, розширення і закріплення знань учнів, розвивати розумові здібності і бути, в достатній мірі, цікавими, повчальними.
- Відповідати віковим особливостям дітей, бути доступними, забезпечуючи поступове ускладнення навчальних завдань.
- Сприяти вихованню цілеспрямованості, наполегливості і в досягненні мети, колективізму, взаємовиручки.
Розвитку мислення в молодшому шкільному віці належить особлива роль. З початком шкільного навчання мислення висувається в центр психічного розвитку дитини (Л. С. Виготський) і стає визначальним у системі інших психічних функцій, які під його впливом інтеллектуалізіруются і набувають довільний характер.
Мислення дитини молодшого шкільного віку знаходиться на переломному етапі розвитку. У цей період відбувається перехід від наочно-образного до словесного, понятійного мислення, що надає розумовій діяльності дитини подвійний характер: конкретне мислення, пов'язане з реальною дійсністю і безпосереднімспостереженням, вже підпорядковується логічним принципам. Однак абстрактні, формально-логічні міркування дітям ще не доступні.
В міру оволодіння навчальною діяльністю і засвоєння основ наукових знань школяр поступово долучається до системи наукових понять, його розумові операції стають менш пов'язані з конкретною практичною діяльністю і наочною опорою. Діти опановують прийоми розумової діяльності, набувають здатності думати в умі і аналізувати процес власних міркувань.
З розвитком мислення пов'язане виникнення таких важливих вікових новоутворень, як аналіз, внутрішній план дій, рефлексія.
Виходячи зі свого педагогічного досвіду, можу зазначити, що діти дуже люблять ігри на уроках, але не завжди виконують правила гри. Частіше це відбувається в грі, де є групи., де діти намагаються допомогти один одному. В цьому випадку я не переривала ігровий процес, але робила правила гри більш жорсткими. На протязі всього процесу гри на уроці необхідно уважно стежити за тим, щоб між дітьми не виникла конфліктна ситуація і не зіпсувалися відносини у класі. Якщо я це помічала, то втручалася в хід гри і відволікала увагу дітей на вирішення інших проблем у самій грі. Я вважаю, що гра допомагає розвиватися учневі як особистість.
Отже, гра – це метод навчання, який організовує і розвиває учнів,розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість, яка в майбутньому стане цінним капіталом для нашої держави - України.
Д О Д А Т О К
Д и д а к т и ч н і і г р и
Загадки
Загадки допомагають розвивати образне і логічне мислення, вміння виділяти суттєві ознаки і порівнювати, тренують швидкість і гнучкість розуму, кмітливість, здатність знаходити оригінальні рішення.
Можна запропонувати дітям і самостійно скласти загадки про які-небудь відомі предмети (м'яч, книга, олівець та ін.)
На ніч два віконця
Самі закриваються,
А зі сходом сонця
Самі відкриваються. (Очі)
Не море, не земля,
Кораблі не плавають,
А ходити не можна. (Болото)
Сидить на віконці кішка.
Хвіст, як у кішки,
Лапи як у кішки,
Вуса як у кішки,
А не кішка. (Кіт)
Два гуся - попереду одного гусака,
Два гуся - позаду одного гусака,
І один гусак - посередині.
Скільки всього гусей? (Три)
У сімох братів по одній сестриці. Чи багато всіх? (Вісім)
Два батька і два сина знайшли
Три апельсина і розділили порівну,
Кожному дісталося по цілому. Як?
(Дід, батько, син)
Хто носить капелюх на нозі? (Гриб)
Що робить сторож, коли в нього на шапці сидить горобець? (Спить)
Як назвати п'ять днів, не називаючи чисел і назв днів?
(Позавчора, вчора, сьогодні, завтра, післязавтра)
Складання пропозицій
Ця гра розвиває здатність швидко встановлювати різноманітні, іноді зовсім несподівані зв'язки між звичними предметами, творчо створювати нові цілісні образи з окремих розрізнених елементів.
Беруться навмання три слова, не пов'язаних за змістом, наприклад «озеро», «олівець» і «ведмідь». Треба скласти якомога більше пропозицій, які обов'язково включали б в себе ці три слова (можна міняти їх відмінок і використовувати інші слова). Відповіді можуть бути банальними («Ведмідь кинув в озеро олівець»), складними, з виходом за межі ситуації, позначеної трьома вихідними словами, і введенням нових об'єктів («Хлопчик взяв олівець і намалював ведмедя, що купається в озері»), і творчими, що включають ці предмети в нестандартні зв'язки («Хлопчик, тонкий, як олівець, стояв біля озера, яке ревло, як ведмідь»).
Виключення зайвого
Беруться будь-які три слова, наприклад, «собака», «помідор», «сонце». Треба залишити тільки ті два слова, які позначають у чомусь подібні предмети, а одне слово, «зайве», що не володіє цією загальною ознакою, виключити. Слід знайти якомога більше варіантів виключення зайвого слова, а головне - більше ознак, що об'єднує кожну пару слів, що залишилася і не властивих зайвому. Не ігноруючи варіантами, які відразу ж напрошуються (виключити «собаку», а «помідор» і «сонце» залишити, тому що вони круглі), бажано пошукати нестандартні і в той же час дуже влучні рішення. Перемагає той, у кого відповідей більше.
Ця гра розвиває здатність не тільки встановлювати несподівані зв'язки між розрізненими явищами, але легко переходити від одних зв'язків до інших, не зациклюючись на них. Гра вчить також одночасно утримувати в полі мислення відразу кілька предметів і порівнювати їх між собою. Важливо, що гра формує установку на те, що можливі абсолютно різні способи об'єднання і розчленування певної групи предметів, і тому не варто обмежуватися одним-єдиним «правильним» рішенням, а треба шукати їх безліч.
Пошук аналогів
Називається який-небудь предмет або явище, наприклад «вертоліт». Необхідно виписати якомога більше його аналогів, тобто інших предметів, схожих з ним за різними істотними ознаками. Слід також систематизувати ці аналоги за групами в залежності від того, з урахуванням яких властивостей заданого предмета вони підбиралися. Наприклад, в даному випадку можуть бути названі «птах», «метелик» (літають і сідають); «автобус», «поїзд» (транспортні засоби); «штопор» (важливі деталі обертаються) і ін. Перемагає той, хто назвав найбільшу кількість груп аналогів.
Ця гра вчить виділяти у предметі найрізноманітніші властивості й оперувати окремо з кожним із них, формує здатність класифікувати явища за їх ознаками.
Завершення розповіді
Дітям пропонується початок будь-якого оповідання. Наприклад: «Був ясний сонячний день. По вулиці йшла дівчинка і вела на повідку смішне цуценя. Раптом звідки не візьмись ...».
Необхідно придумати продовження і закінчення розповіді. Час роботи - 10 хв.
Розповідь можна оцінити за такими критеріями:
- закінченість оповідання;
- яскравість і оригінальність образів;
- незвичайність повороту і сюжету;
- несподівана кінцівка.
Складання розповіді з використанням окремих слів
Дітям пропонуються окремі слова. Наприклад: а) дівчинка, дерево, птах, б)ключ, капелюх, човен, в) кабінет, дорога, дощ. Потрібно скласти зв'язну розповідь, використовуючи ці слова.
