Позакласний захід
«Казковий світ рослин.
Цілющі рослини»
Мета: виховувати у дітей любов та бережливе ставлення до природи, створити дружню атмосферу у класі.
Завдання: збагатити знання дітей про природу рідного краю, рослини, цілющі трави; виховувати любов до природи, навколишнього середовища.
Допоміжний матеріал: плакати із зображенням лісу, «Зеленої аптеки», джерельця, нот, «Червоної книги»; костюми, вірші про природу, легенді про квіти та трави, музичне супроводження.
Дійові особи:
Ведучий(-а)
Пізнайко
Дівчинка
Хлопчик
Дівчата-квіти
1-ий метелик
2-ий метелик
3-ій метелик
4-ий метелик
5-ий метелик
Баба Яга
Берізка
Рослини:
горицвіт весняний
синьоока проліска
полин гіркий
барвінок малий
Місце проведення: танцмайданчик.
Ведучий: Немає кращої землі, ніж наша! Любимо ми її зелені ліси й розлогі ниви, озера і річки, міста та села в квітучих вінках садів, мову і пісні, що споконвіку живуть у серці нашого народу. Любимо тебе, наш тихий земний раю!
Гарний, милий, рідний край!
Поле, річка, синій гай.
Любо стежкою іти,
Тут живемо я і ти.
Найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю викликає спілкування з природою. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів – усе це дороге серцю, ні з чим незрівнянна краса рідного краю.
- А хто любить подорожувати? Тоді мі вирушаємо в подорож. Сьогодні ми з вами поїдемо екологічним експресом і ближче ознайомимося з красою нашої рідної землі, з її цілющими скарбами. Нас чекає довга і цікава подорож, тому сідайте зручніше. Отже, поїхали!
- Станція перша – „Лісова”.
Дівчинка:
Яка природа! Кращого нема,
Як річка й поле, лісом оповиті.
І кращого нема нічого в світі,
Коли людина творить це сама.
Спасибі людям, що зростили ліс...
Хлопчик:
Спасибі людям, що зростили ліс,
За всі дуби, ялинки в пишнім гіллі
І за красу отих зелених кіс,
В яких стоять оті гнучкі берізки білі.
Виходить Пізнайко і звертається до залу.
Пізнайко: Дорогі гості! От нещастя, я натрапив на зламане деревце.
Хлопчик: Так це ж берізонька!
Дівчинка: Ти, берізонько, чого зажурилася? Головою чого похилилася?
Пізнайко: Може берізку вітром зламало?
Хлопчик: А може, це не вітер?
Берізка: Люди не добрі пострічалися, тому віти мої обламали всі.
Пізнайко: А хто ж допоможе берізці?
Хлопчик і дівчинка (разом): Ми допоможемо! Полікуємо білесеньку, будемо щодня поливати, стане вона веселенька та зелененька.
Пізнайко:
Берізонько, берізонько, ти мавка лісова,
Зелені твої кіски вітрисько розірвав.
Стоїш ти при дорозі у травах і кущах,
І білі твої ноги все миєш у дощах.
Прошу вас, із берези ви соку не точіть.
Ви краще їй сестричку зелену посадіть.
Ви краще їй шпаківню поставте на гілках,
Щоб прилітав до неї друг лісу, добрий птах!
Дівчинка: Друзі! Дозвольте мені заспівати пісеньку берізці.
Виконується пісня „Берізка”, сл. Ж.Агаджанової, муз. Т.Попатенко.
Ведучий: А ясен, мов контрабас, тужно скрипить могутніми гілками у підмогу трепетному шелестінню берізки.
Хлопчик:
Ліс дні і ночі не вгава –
Пісеньки про щось там все співа.
Там травинка кожна і листок
Має неповторний голосок.
Тихо ллється музика жива:
Лісовий струмочок, знай, співа.
Раптом загуділи десь баси –
То дерев старезних голоси.
Я збирав у лісі не квітки –
Я несу із лісу пісеньки.
Ведучий: Прислухайтеся до шуму лісу. Жодна музика не може бути такою проникливою, як живе звучання природи.
Звучить аудіо запис шуму дерев, співу пташок.
Ведучий: Ви вже зрозуміли, що в лісі кожне дерево співає свою пісню. Прислухайтесь ще й до пісні горобини, яка росте неподалік.
Виконується пісня „Горобинонька”.
- Про малину та калину всі пісні співають,
А червону горобину та й не помічають.
А вона до нас у лісах, у містах і селах
Посміхається очима ягідок веселих.
Приспів:
Горобинонька рясна нахиляє віти,
І букетики горять, наче самоцвіти.
2. Жовте листячко злетить, травонька зів’яне,
І зимою для птахів корму вже не стане.
Хай сріблястий пада сніг, ще й мороз лютує,
Горобина всіх птахів смачно нагодує.
Дівчинка:
Спасибі людям, що зростили ліс.
Коли б не ліс, не знали б ми про те,
Що є фіалка й пролісок на світі,
У травні як конвалія цвіте –
Найкраща, найніжніша поміж квітів.
Хлопчик:
Від суховіїв сохнула б земля,
Вона була б подібна до пустелі,
А ліс покличе хмару на поля –
Дощі проллються весняні, веселі...
Всі разом: Спасибі ж людям, що зростили ліс!
Ведучий: Наступна зупинка нашого експресу „Зелена аптека”.
Не можливо навіть і перерахувати всі трави і квіти, що чарівними казково-візерунчастими килимами, скатертинами і ковдрами покривають степи і узлісся. Куди б ми не пішли – чи то до лісу, чи на луки, поле, скрізь нас привітно зустрічають усмішки рідної землі – чарівні квіти.
Вибігають дівчата-квіти. Лине музика, кружляють навколо квітів дівчата-метелики.
1-ий метелик:
Як прекрасно, чарівно земля зацвіла,
Всюди гарно, спокійно і чисто.
І ніхто нас не ловить, немає тут зла,
А повсюди – росичка краплиста.
2-ий метелик:
Гарно дуже! Від квітів п’янкий аромат,
Від краси аж душа завмирає!
І немає тут злих і крикливих хлоп’ят,
Нас за крильця ніхто не хапає.
3-ій метелик:
А лунають у лісі пташок голоси,
Їх пісні там сердечка милують.
А у квітках, у травах є стільки краси!
Хай усі це побачать, почують!
4-ий метелик:
Квіти, квіти солодкі й п’янкі!
Радість, щастя вони нам дарують.
А пелюсточки ніжні, духмяні такі –
Хай красу цю – всі люди відчують!
5-ий метелик:
Будьте пильні, та крильця свої бережіть,
Небезпека завжди нас чатує.
А тепер всі на квіти духмяні летіть,
Кожна квітка нектар нам дарує!
Виконується танок „Метелики”.
Ведучий: Що нам відомо про квіти наших лісів, лук, полів? Мабуть, не так вже й багато. А про них варто знати більше. Останнім часом досліджено багато лікувальних властивостей рослин. Лікувальні рослини є тим місточком між людиною і природою, тією рятівною соломинкою, за яку чіпляється хворий.
З’являється Баба Яга з перев’язаним горлом, носовою хустинкою. Чхає. Стогне.
Ведучий: Що трапилося? Бабусю, що з тобою?
Баба Яга: Ох, ох. Захворіла я, стара. Триста років прожила, ніколи не кахикнула. А тут... Апчхи!
Ведучий: А ми тобі можемо допомогти. Правда, діти? Швидше пригадуйте, які ліки дає нам земля-матінка.
(Діти по черзі називають лікарські рослинні засоби: чай з подорожника та мати-й-мачухи від кашлю, чай з липою та малиною від високої температури, сік з буряка та цибулі від нежиті, сік калини з медом від застуди).
Баба Яга (п’є чай, веселішає, знімає пов’язку з шиї). Дякую вам, діти, що вилікували мене стареньку.
Ведучий: Із сивої давнини, з часів античних дійшли до нас чудові легенди, казки, перекази, бувальщини про наших супутників – рослин. У народній творчості рослини, як люди, розмовляють, відчувають біль і радість, просять поради і допомоги. Під час короткої зупинки ми не можемо розповісти про всі цілющі та рідкісні рослини. Пропонуємо вашій увазі деякі з них.
Діти розповідають легенди про цілющі рослини.
Горицвіт весняний (адоніс)
Адоніс був юнаком надзвичайної краси, якого дуже любила Афродіта. Та під час одного полювання він загинув від ран, заподіяних диким кабаном. Афродіта була у відчаї. І на місці, де пролилася кров прекрасного юнака, виросла квітка надзвичайної краси. Назвали цю квітку Адоніс, або ще її називають горицвіт. Росте ця квітка у горах та на високих пагорбах. Коли навесні вона зацвітає, здається, що трав’янисті пагорби загораються золотим сяйвом. Саме тому її назвали горицвітом. З Адоніса виготовляють ліки для серця.
Синьоока проліска
Давно це було. Тікала з турецької неволі українська дівчина Катерина. Блукала вона не один день, не два... Непомірно довго тягнувся час самотнього голодного блукання серед чужих людей, голодних степів, холодних вітрів, пекучого від холоду каміння. Тікала вона і знала, що в разі невдачі чекає її жахлива розправа.
Незабаром виснажена дівчина дісталася рідних країв і в знемозі опустилася на землю під вітами лісу. Надворі стояли погожі весняні дні. Лежачи на купі сухого теплого листя, Катря плакала від щастя. Та раптом до неї долинули крики переслідувачів. В дівчини від жаху холоне кров, туманиться в очах, серце ледь не вискочить із грудей. Розкинула в розпачі Катруся руки, обняла купину сухої вицвілої торішньої трави і у відчаї почала благати: „Ненько моя, земле! Не дай загинути! Не дозволь вернути мене в неволю! Краще розступись, земле, і навічно прийми мене у свої обійми! Миліша смерть на рідній батьківщині, ніж підневільне життя на чужині.” Почула матінка-земля т благання, враз голі кущі покрилися зеленим листям, зашепотіли в швидкому рості шовкові трави, а з небесної блакиті опустилися на галявину голубі сутінки і заховали втікачку.
З тих пір, говорить легенда, там, де опустився на землю блакитний туман, заясніли на лісових галявинах весняні, кольору вечірнього неба квіти, нагадуючи нащадкам про хоробру українську дівчину, її незгасне прагнення до волі.
Синьоока проліска має лікувальні властивості. Товченні листки пролісок використовують для лікування виразок та поранень. Лікує неврози серця, істерії, неврастенії. Вивчення лікувальних властивостей проліски продовжується.
Полин гіркий
Зростала у одного бідняка красуня дочка – Полин. Була вона покірна і старанна і закохана в свій степовий край. Одного разу приїхав у ті місця син одного багатого бая, чванливий та хитрий Кавил. Довго домагався він кохання красуні, а коли зрозумів даремність своїх намагань, то привселюдно проспівав на всенародному святі „айтисе” куплет про те, що зганьбив дівчину і тепер дозволяє ганьбитися кожному над нею, хто цього забажає. Дев’ять днів Полин втікала від Кавила на своєму коні, вмиваючись гіркими слізьми. А коли почула, що наздоганяють її негідники на чолі з Кавилом, зупинила свого коня і крикнула у степ: „Укрий мене, сховай від ганьби”. І її слід розтанув у степу.
Цінна лікарська рослина, але в надмірних дозах отруйна. Має антимікробну та протизапальну дію.
Барвінок малий
Заздрив барвінок фіалці і просив богиню Флору дати його квітам такий же аромат. Та не змогла богиня створити більш дивовижне, як фіалка, а тому вирішила надати барвінкові дві переваги: зробила його квіти більшими, ніж у фіалки, а час цвітіння – набагато довшим. Для того, щоб відзначити заздрісний характер барвінку, Флора дала йому ім’я „Уіпса”, що на латині означає „перемагати”. Така легенда дійшла до нас із глибини віків.
За красу і цілющі властивості барвінок здавна оспівано в багатьох поетичних творах. З давніх-давен в народі барвінок вважали символом нев’янучої думки. Вірили, що він приносить щастя і любов.
Використовують відвари з наземних частин барвінку як в’яжучий засіб при розладах шлунково-кишкового тракту, як загою вальний засіб при захворюваннях шкіри та як кровоспинний засіб при кровотечах.
Ведучий: Прямуємо до наступної станції. А як вона називається, ви зрозумієте, відгадавши загадку:
Із-під гірки, з під крутої
Прокладається норою
Та й до моря утіка
Через лози по ярах. (Джерело)
Так, це станція „Джерельце”.
З давніх-давен на землі українській жили люди сильні, добрі та красиві. Звідки ж вони брали красу та силу? Виявляється, пили вони воду студену з джерельця. Бо в джерельній воді краса, доброта і сила рідної землі. В народі кажуть: „Пий водицю з криниці, буде тобі здоровиться”.
Виконується пісня „Музика знмлі”, муз. І сл. А.Житкевича.
- Послухай музику землі:
в ній запах трав і сонця ласка,
у синім небі – журавлі,
а на долинах – дивна казка.
Приспів:
Співає чисте джерело,
навколо вквітчане барвінком,
і пісня людям на добро
лунає радісно і дзвінко.
- Послухай музику землі
і таємничу, і бажану.
Її акорди чарівні,
то звуки дивного органа.
Приспів.
- Послухай музику землі,
пізнай навколишню природу.
В ній ніжність наших матерів,
в ній сила вільного народу.
Приспів.
Ведучий: Сила води велика. Без неї не можна жити людям, тваринам, рослинам. Отже, вода – це диво, це життя, здоров’я, життєдайна сила. Вона „жива”, але буває і „мертвою” не тільки в казках. Є на землі українські криниці, стежки до яких поросли бур’янами, замулюються в них віконця-джерельця, ніхто не бере з них воду. Обходять люди їх стороною. Чому ж так? Бо вода з тих криниць несе хвороби та смерть. Є такі криниці на землі, які отримали сумну і тривожну назву „Чорнобильська зона”. 26 квітня 1986 року сталося лихо – аварія на Чорнобильській АЕС. Атом, який служив людям добром, давав електроенергію, світло, тепло, вийшов з-під контролю, перестав слухатись, і поповзла довкола нього „страшна невидима донька” – радіація. Вона зробила мертвими землю, ліс і воду. Люди змушені були покинути свої домівки, залишити все, що в них було, і їхати жити на інші землі. А люди, які зупинили вогонь та потік радіації, тяжко хворіли, багато з них померло.
Хлопчик:
Опустив лелека крила
На самотній хаті.
Обранив його Чорнобиль –
Не може літати.
Дівчинка:
Все тече і все минає,
Лише не Чорнобиль.
Біль у серці не згасає,
Не втекти від нього.
Ведучий: Є у нас красиві озера і ставки, на берегах яких стоять щити з написами „Купатися заборонено!”. Виходить, і ця вода „нежива” – шкідлива для здоров’я. Чому? Тому, що виливають у неї шкідливі хімічні відходи. І таких прикладів багато: нафта, яка вилилась у море, і річка, яку отруїв завод, і велика кількість мінеральних добрив, які вносять у землю.
Виконується пісня на мелодію української народної пісні „Ой у полі криниченька”.
Ой у полі криниченька,
Там холодна водиченька.
Це було вже давно-давно,
Варто знати про це кіно.
Буде хлопець тут ходити
І захоче води пити.
Ой, юначе, не пий води –
Всі ж нітрати течуть туди.
І відходи із стічних ям,
Завдадуть вони шкоди нам.
Ой у полі криниченька,
Зникла там вся водиченька.
Ведучий: Природа дала людині диво – живу воду. Без неї не виростуть рослини, не виживуть тварини, не зможе існувати людина. Тож треба берегти це диво для себе, для майбутніх поколінь. Бережіть воду від забруднення, економте воду для того, щоб продовжувалося життя.
Наступна наша зупинка – станція „Пісенна”. Згадайте, які пісні ви знаєте про рослини.
Діти називають відомі пісні: „Берізка”, „Ой є в лісі калина”, „Горобинонька”, „Край долини мак”, „Чорнобривці”, „Поміж диво-кленами”.
Ведучий: Заспіваймо деякі з цих пісень.
Виконуються пісні на вибір дітей.
Ведучий: Прямуємо до наступної станції – „Червона книга”.
Хлопчик:
Я зірвав квітку – і вона зів’яла,
Я піймав метелика – і він помер
у мене на долоні.
І тоді я зрозумів, що доторкнутися
до краси можна лише серцем.
Ведучий: Діти! Природа, як поранений птах, кричить, прохає допомагти їй. Ви повинні знати при те, як можна зберегти природні багатства для всіх, хто живе і буде жити на Землі. Дехто вважає: „Може, нічого не трапиться, якщо я зламаю лише одну гілочку, зірву одну квітку, роздушу метелика...”. а ви, діти, згодні з таким міркуванням? (Відповіді дітей).
Так! Природі буде гірше! Бо кожна зламана гілочка, кожна зірвана квітка, кожен зловлений метелик, розорений мурашник – це маленька рана, яку ви завдаєте природі.
Дівчинка:
Невже в майбутньому на світі
Не будуть квітнути дивні квіти?
Конвалії й фіалки ніжні,
І вісник березня – підсніжник?
Як сон трава росою плаче?
Троянда степу, квітка мрії,
Жар-цвітом землю не зігріє?
Ми всі господарі природи,
Тож збережемо її вроду.
Ведучий: На жаль, погане ставлення до природи призводить до того, що деякі рослини і тварини знаходяться під загрозою зникнення і потребують охорони. Понад 20 років Міжнародна спілка охорони природи працювала над створенням Червоної книги. В неї занесено всі види рослин і тварин, що охороняються. У нас в Україні також є Червона книга.
Хлопчик:
В Червону книгу ми занесли
Світ неповторний та чудесний, що поступово вимирає,
Давно рятунку в нас благає.
Невже в майбутньому на світі
Не будуть зеленіти віти –
Верби, берізки, горобини
І диво-дівчини калини.
Невже ми більше не побачим,
Як біля річки плачуть верби.
Як розцвітають на майданах
Високі красені каштани.
Ми всі господарі природи,
Тож збережемо її вроду.
Ведучий: Діти, ми з вами можемо не тільки зберегти природу, що оточує нас, а й примножити її. У народі говорять, що людина не марно прожила свій вік, якщо вона „Збудувала дім, виростила дітей, посадила дерево”. Хоч ви ще й самі маленькі, але вже сьогодні можете зробити велику справу – посадити, доглянути, виростити дерева і квіти.
Дівчинка:
Ми посадимо липи і клени –
Буде наше місто все зелене.
Ми посадимо у полі тополі,
Хай вони зростають поволі.
Хлопчик:
Ми обсадимо школу бузками,
Обсіємо площу квітками.
Хай ростуть дерева і квіти,
Мов здорові, радісні діти.
Дівчинка:
Дерева зростатимуть з нами,
Шумітимуть листом, гілками.
Хай росте при долині калина,
Хай цвіте, розцвіта Україна.
Виконується пісня „Це моя Україна”, сл. А.Камінчука, муз. М.Ведмедері.
- Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна.
Приспів:
Це моя Україна,
це моя Батьківщина,
що, як тато і мама, одна.
- Пробудилась тополя
і безмежному полю
вже співає веснянки вона.
Приспів.
- Нахилилась вербиця,
щоб напитись водиці,
заквітчала всю землю вона.
Ведучий: Ось і завершується наша подорож.
Дівчинка:
Все на землі нам треба берегти:
І птаха, й звіра, і оту травинку.
Не чванься тим, що цар природи ти,
Бо, врешті, ти – її частинка.
Хлопчик:
Я землі своєї паросток зелений,
Я землі цієї крапля дощова,
Заплелись у мене, приросли до мене
Й жито, і дерева, квіти і трава.
Дівчинка:
Той, хто любить паростки кленові,
Хто діброви зелені ростить,
Сам достоїш людської любові,
Бо живе й працює для століть!
Ведучий:
Якщо людина добре серце має,
Вона іде у світ добро творить.
В її очах любов і ласка сяє,
Така людина сонечком горить!
Будьте і ви, діти, як маленькі сонечка. Творіть добро, саджайте ліси, очищайте джерела і ріки, любіть свою матінку-землю і вона вам відповість любов’ю і щедрістю та й будуть на нашій землі мир і злагода.
